Орфічний гімн Еос

Ἠοῦς, θυμίαμα, μάνναν. Κλῦθι, θεά θνητοῖς φαεσίμβροτον ἦμαρ ἄγουσα, Ἠὼς λαμπροφαής, ἐρυθαινομένη κατὰ κόσμον, ἀγγελίεια θεοῦ μεγάλου Τιτῆνος ἀγαυοῦ, ἣ νυκτὸς ζοφόεντα κελαινόχρωτα πορείην ἀντολίαις ταῖς σαῖς πέμπεις ὑπὸ νέρτερα γαίης· ἔργων ἡγήτειρα, βίου πρόπολε θνητοῖσιν· ᾗ χαίρει θνητῶν μερόπων γένος· οὐδέ τίς ἐστιν, ὃς φεύγει τὴν σὴν ὄψιν καθυπέρτερον οὖσαν, ἡνίκα τὸν γλυκὺν ὕπνον ἀπὸ βλεφάρων ἀποσείσῃς, πᾶς δὲ βροτὸς γήθει, πᾶν ἑρπετὸν, ἄλλά τε φῦλα τετραπόδων, πτηνῶν τε, καὶ εἰναλίων πολυεθνῶν· πάντα γὰρ ἐργάσιμον βίοτον θνητοῖσι πορίζεις. ἀλλά, μάκαιρ’, ἁγνή, μύσταις ἱερὸν φάος αὔξοις.

Почуй мене, о Богине! чий промінь, що з’являється, веде до широкого сяйва дня;
Рум’яна Аврора [Еос], чиє небесне світло сяє на світ яскравими червоними блисками:
Ангел Титана, якого твої східні промені викликають із ночі глибокої:
у справах ти — провідник, у земному житті — служитель смертним,                                                                                                      Людство вічно захоплюється тобою, і ніхто не сміє уникати твого чудового погляду.                                                                          Як тільки твоя велич розірве пута спокою, і очі розкриються від приємного сну;
Люди, плазуни та звірі, загальним голосом, і всі жителі морських глибин безмежно радіють                                                              Бо всім даруєш ти поприще життя. Прийди, благословенна сила! і до цих обрядів схиляйся:
Твоє святе світло посилюється і безмежно розливає його сяйво на розум віруючого в тебе