Баал Ріммон

Баал Ріммон — ім’я язичницького бога, якому поклонялися Дамаску. Ріммон, мабуть, лише епітет, що використовувався в Дамаску для головного арамейського бога Баал-Хадада. Ріммон був сирійським культовим зображенням і храмом, згаданим у Книзі Царств (4 Царств 5:18). У Сирії це божество було відоме як «Баал» («Владика»), в Ассирії як «Рамману» («Громовержець»). Єврейське написання rmwn зустрічається в 4 Царств 5:18, де йдеться про «храм Риммона». Слово Хадад-Ріммон, що зустрічається у фразі “оплакування Хадад-Ріммона” в Захарії 12:11, було предметом численних дискусій.

Згідно з біблійною розповіддю, арамейський полководець Неєман, зцілившись від прокази ізраїльським пророком Єлисеєм, просив у Бога прощення за те, що продовжував служити цареві Сирії, який продовжував поклонятися у храмі Ріммона. Єлисей дарував йому це прощення.

Випадок Неємана в 4 Царств 5:18 — складний уривок для тлумачення. Або не було зроблено жодних спроб врятувати Неємана, або Бог припускає величезну доктринальну гнучкість. Дивним чином вилікувавшись від прокази, Неєман заявив про свою вірність виключно Богові Ізраїлю у 4 Царств 5:17. Проте він просить поблажливості через те, що за своїми обов’язками супроводжував царя в капище Ріммона, мусив за необхідністю поклонитися там разом з царем, коли той схилявся до землі перед ідолом, опираючись на руку Неємана. Неєман був головним радником царя,. Вираз, що цар «спирався на руку свою», ясно говорить нам про це. Це вираз зустрічається в 4 Царств 7:2,17 як посаду або титул чиновника, який радив цареві Ізраїлю. Таким чином, Нееман опинився перед дилемою: відвідування царя означало відвідування храму та багато іншого. Це вимагало особистого поклоніння Ріммону.

Ріммон означає гранат у давньоєврейському або, якщо запозичено з аккадського, громовержець (порівн. аккад. ramanu «ревіти»). Акадські тексти прирівнюють месопотамського бога погоди Хадада до бога Раммана (можливо, що походить від аккадського ramānu, «грім»), і вважається, що арамейці, можливо, передали останнє ім’я своєму головному богу. Ім’я Риммон використовувалося як теофоричний елемент в іменах як Табріммона (3 Самуїла 15:18), так і Хададріммона (Зах 12:11).

Ріммону, альтернативному імені Хадада, поклонялися в Дамаску (4 Цар 5:18). Плач, що проходить в Єрусалимі, порівнюється з ритуальним оплакуванням Хадад-Ріммона в Мегіддо (Зах. 12:11).

Ен-Ріммон, місто на півдні Іудеї, віддане коліну Симеона (Нав. 19:7); в (Нав. 15:32 і 1Пар. 4:32) ім’я з’являється як «Аїн і Ріммон». Він був зайнятий євреями, що поверталися із заслання (Неєм 11:29).); Також Ріммон — це скала, до якої бігли шістсот веніамінців, рятуючись від ізраїльтян (Суд. 20:45—47; Суд. 21:13);  ототожнюється з вапняковим пагорбом приблизно за три милі на схід від Вефіля, на якому знаходиться сучасне село Рамун.; Місто в Завулоні, віддане Левітам (Нав. 19:13).

Нещодавнє вивчення безлічі посібників та біблійних коментарів показало, що загальнодоступної інформації про арамейське божество Рамман (біблійному Ріммон) небагато. Бог Раммон на сьогоднішній день зустрічається в арамейському листі лише тричі. Перший знаходиться в ранньому арамейському письмі, який читається як «належить Раммону». З нововавилонського періоду ім’я Ramman-ayali відоме зі списку нещодавно опублікованої нововавилонської таблички. У неоассірійських джерелах зустрічаються такі імена Bir/Bur Raman епонім 847 до н.е.; Ramman idri, Ramman Raba, Amat Ramman. У цей час деякі імена Раммон зустрічаються з аккадскими дієслівними формами: Ramman ibni, Raman nadin apli, Ramman nadin ahi; Відомий також топонім Bit Rammon.

У нововавилонський період ім’я Ramman sezib писалося по-різному. Ramman-ayali відомий з таблички з Вавилону, є тією ж особою, що й арамейський Хадад, згаданий вище. Бог Раммон (Ram-ma-nu) вказаний разом з безліччю інших богів у Сурпу, але в цьому вичерпному списку немає нічого, що повідомляло б нам про природу цього бога. Однак деякі пізні інформативні списки богів повідомляють нам, що бог Раммон ототожнювався з Martu (=Ammuru).

У CT, XXIV, 40, 43 атрибутом бога Адада є sa rimmi, «грім»; він вказаний разом з іншими атрибутами Адада, такими як sa urpiti, «дощові хмари» (1.41), sa birqi, «блискавки» (1. 44), sa rihsi,; про потоп» (1. 45), sa zunni, «дощ» (1. 46); 17 (3) у CT, XXV,

Ім’я Ramman, як і аккадські епітети Sa rimmi та Ramimu для Адада, мають бути отримані від кореня rmn. Хоча цей корінь найкраще відомий від аккадського ramanu, «гриміти», у біблійному івриті (Іс. 33:3) є унікальне місце, яке може бути вказівкою на те, що він був також відомий у західносемітській мові. Ramman, «громовержець» — відповідний епітет для Хадада, імені з аналогічним значенням.

Ассирійські переписувачі недбало відзначали подвоєння /m/ в імені Раммона, але вавилонська традиція була сильна в таких питаннях. Переклад імен Ріммон і Табріммон у Септуагінті вказує на те ж саме. Вони також повчальні, оскільки показують, що уподібнення Раммона номінальному іменнику «гранат» відбулося пізно в Дамаску і що там знаходився його храм. Ототожнення Раммона з Хададом засвідчене Зах. 12:11, в якому згадується оплакування Хадад-Ріммона в долині Мегіддона, відповідає інформації про природу бога Раммана, яку можна вивести з його імені, з розташування його святилища в Дамаску., і від імені одного з царів Дамаска, Табріммона, сином якого був Бен-Хадад.

Поклоніння Ріммону включало всеогнену жертву і характеризувалося земним поклоном (4 Самуїла 5:17–18) Ритуальна жалоба за Хадад-Рімманом, згадана в Зах. 12:11 невідомо з інших джерел, але можна припустити, що воно пов’язане з глибокою жалобою за Баал Хададом, відомим з угаритських текстів, і з жалобними обрядами, відомими з циклу історій про Адоніса.