Ліліт
Ліліт — древня богиня вітру і бурі, родом із Шумеру. Перша дружина Адама в іудейській міфології, яка перетворилась не демона-суккуба.
Вперше про Ліліт згадується ще в священних текстах Шумера, датованих 2400 до н. е. , де згадують трійку демонів-суккубів — демонессу Ліліту (Ліліт); Ардат Лілі (Діва Ліліт); Ірду Лілі(інкуб). Спочатку це були демони непогоди, але із-за помилкової етимології їх стали розглядати як демонів ночі. Ардат Лілі в шумерських текстах називається ki-sikil u-da kar-ra — «діва викрадачка світла»(Цілком можливо, що треба перекладати «діва, яка веде за собою бурю).
Далі образ Ліліт трансформувався, в 600 р. до н. е., у пролозі шумерської версії епосу про Гільгамеша згадується саме Ліліт під ім’ям ki-sikil-lil-la-ke. Ліллейк — демонеса, що живе в кроні дерева зі змією та пташкой Зу. Дерево хулуппу росте в саду Інанни в Уруку, деревину якого вона планує використати для будівництва нового трону. Після десяти років росту вона приходить, щоб збирати його, і знаходить змія, що живе біля його основи, птаху Зу, що вирощує пташенят у його кроні, а кі-сікіл-ліл-ла-ке зробила будинок у його стовбурі. Кажуть, що Гільгамеш убив змію, а потім птаха зу полетіла у гори зі своїми дитинчатами, а кі-сікіл-ліл-ла-ке зі страхом руйнує свій будинок і біжить до лісу. У тексті її називають «дівчиною, яка постійно стогне» та «радістю для серця кожного». Ідентифікація ki-sikil-lil-la-ke як Ліліт вказана в Словнику божеств і демонів у Біблії (1999)
У Талмуді її вже описують як першу жінку Адама. У деяких версіях створення перших людей вона з’являється навіть раніше Адама. Є деякі вказівки, що говорять про те, що вона існувала вже на п’ятий день творіння, і плавала у водах разом з іншими живими істотами. В одному тексті стверджується, що в неї були крила; в другом — що вона мала довге волосся.
Згідно «Алфавіту Бен-Сіри» Ліліт була дуже гордою і непокорною Адаму, вона не хотіла прийняти владу чоловіка над собою, через що втекла від нього, промовивши таємне ім’я Бога, на беріг Червоного моря, обитель демонів. Засмучений Адам, що залишився на самоті, став підносити молитви Творцеві, який негайно послав за втікачкою трьох ангелів. Ангели наздогнали Ліліт у Червоному морі – у тому самому морі, де, за словами Бен-Сіра, пізніше «судилося пропасти єгиптянам». Там мешкали багато хтивих демонів і вона народжувала більше сотні лілім (lilim) на день. Ангели пригрозили, що якщо вона не повернеться до чоловіка, то щодня помиратимуть сто її синів. Але Ліліт відмовилася повертатися до Адама. Ліліт стверджувала, що ангели не мають над нею влади і не можуть їй завдати шкоди, оскільки вона створена Богом для того, щоб губити новонароджених — хлопчиків до 8 дня, дівчаток до 12. Але вона заприсяглася не чіпати немовлят, якщо на них будуть амулети з іменами всіх трьох ангелів — Сеной, Сансеной і Семангелоф.
Адаму Бог зробив нову дружину – Єву. Але Ліліт стала з’являтися Адаму у снах, спокушаючи його до зачаття демонів, яких почали звати “лілін” , і вони стали мандрувати світом як злі духи, переслідуючи чоловіків і насилати на них біди і страждання.
Після того як Ліліт відкинула херувимів, вона залишалася в морській безодні, доки не згрішили Адам з Євою. Тоді Бог підняв її з дна моря, і вона здобула владу над тими дітьми, які заслуговували на покарання за гріхи їхніх батьків.
Згідно з кабалістичною традицією, Ліліт вдалося уникнути гріхопадіння і смерті, адже вона відлучилася від Адама задовго до того, як Адам скуштував плід забороненого дерева.
Цікаво відзначити, що після її втечі з Раю каббалістичний іудаїзм перетворив Ліліт на могутнього демона з деякими цікавими рисами, які роблять її дуже близькою до Бога. Згідно з каббалою, зважаючи на дві сторони Бога, строгість і милосердя, Ліліт задумана як караюча сила Бога. Бог дав їй владу над немовлятами, і право карати дітей за провину їхніх батьків, вона породжує демонів, які є знаряддям божественного покарання, спокушає Царів і скидає їх царства, що згрішили перед Богом, а у результаті посідає місце дружини самого Бога. Після руйнування храму Місце Шехіни Господа зайняла Ліліт: «рабиня-наложниця, що сиділа раніше за ручним млином» (Zohar III 69a). Ліліт символізує вигнання та наругу Шехіни і сама стає божественною еманацією у світі.
Ліліт з’являється в Книзі пророка Ісаї 34:14 серед нічних істот, які переслідуватимуть зруйноване Царство Едом. Протягом усієї Книги пророк закликає народ Бога уникати зв’язків з іноземцями, які поклоняються чужим божествам. У розділі 34 Бог, що володіє мечем, прагне помститися невірним едомітянам, постійним чужинцям і ворогам давніх ізраїльтян за допомогою Ліліт. Відповідно до цієї апокаліптичної поеми, Едом перетвориться на хаотичну пустельну землю, де грунт безплідний і де блукають дикі тварини зі свити Ліліт. Вважають, що ці тварини, а також сама Ліліт успадкували пустельну Землю Едома після божественного суду над ним: «І будуть стрічатися там дикі звірі пустинні з гієнами, а польовик буде кликати друга свого; Ліліт тільки там заспокоїться і знайде собі відпочинок! Там кублитись буде скакуча гадюка й складатиме яйця, і висиджувати буде та вигріватиме яйця свої… Там теж яструби будуть збиратись один до одного». Цей момент із Біблії перекликається із раннімі шумерськими текстами, де Ліліт живе в кроні дерева з змією і птахой Зу.