Пісня Пісень
Біблійна книга, широко відома як «Пісня Пісень» Соломона не схожа ні на одну іншу книгу Старого Завіту. На відміну від інших біблійних писань, воно не стосується історії єврейського народу і не містить пророцтв чи надихаючих проповідей; насправді це вільно організована збірка чуттєвих пісень про кохання.Не дивно, що серед ранніх рабинів точилася значна дискусія щодо доцільності включення її до біблійного канону взагалі, хоча після включення вона стала вважатися однією з найбільш надихаючих книг Старого Завіту, оскільки її тлумачили алегорично.
«Пісня Пісень» представляє собою збірку любовних гімнів, які розкривають взаємні почуття царя Соломона й дівчини Суламіти (Суламіфи). Віддавна існує думка, що Книгу Пісні Пісень слід сприймати як збірку пісень про кохання, складених для весільної урочистості, можливо царя Соломона, який одружується із дочкою іноземного Царя.
Судячи з того, що ми зараз знаємо про історію та культуру Стародавнього Близького Сходу, є вагомі підстави зробити висновок, що принаймні деякі з пристрасних пісень про кохання, з яких складається книга, є культовими за походженням і їх співали в ході hieros gamos, або ритуалу «священного шлюбу», між царем і жрицею ханаанської богині кохання, якій навіть такий мудрий єврейський цар, як великий Соломон, поклонявся та обожнював її.
Сам цей ханаанський обряд має месопотамське коріння; воно сходить до культу родючості. Отже, можливо, ми маємо в піснях пізню традиційну форму ранніх літургій, які святкували шлюб бога і богині, що в усьому світі символізувало відродження життя та плодовитості, де Бога представляє Соломон, а богиню — чорна Суламіф. Соломон використовує палку мову, щоб описати свою наречену та їхнє кохання (Пісн. 4:1–15). Соломон явно любив Суламіту — і він захоплювався її характером, а також її красою (Пісня 6:9). Все в Пісні над піснями показує той факт, що ці наречена і наречений були пристрасно закохані:
«Я нарцис саронський, лілея долин! Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами. Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов. Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любові. Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.»(Глава 2:1-7)
